2-е до коринтянРозділ 5 |
|
1 |
|
2 Тому́ то й зідхаємо, бажаючи приодягти́ся будівлею нашею, що з неба, |
|
3 коли б тільки й одя́гнені ми не знайшлися нагі́! |
|
4 Бо ми, знахо́дячися в цьому наметі, зідхаємо під тягаре́м, бо не хочемо роздягти́ся, але одягти́ся, щоб смертне поже́рлось життям. |
|
5 А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завда́ток Духа. |
|
6 Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому, |
|
7 бо хо́димо вірою, а не виді́нням, |
|
8 ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа. |
|
9 Тому́ ми й пильнуємо, - чи зостаємося в домі тіла, чи вихо́димо з дому, - бути Йому лю́бими. |
|
10 Бо мусимо всі ми з'явитися перед судо́вим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що́ в тілі робив він, - чи добре, чи лихе́. |
|
11 Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні. |
|
12 Бо не зно́ву себе ми дору́чуємо вам, але даємо вам привід хвали́тися нами, щоб мали ви що проти тих, що хва́ляться обличчям, а не серцем. |
|
13 Коли бо ми з розуму сходимо, - то Богові, коли ж при здоровому розумі, - то для вас. |
|
14 Бо Христова любов спону́кує нас, що ду́мають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли. |
|
15 А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес. |
|
16 Через те відтепе́р ми ніко́го не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже! |
|
17 Тому́ то, коли хто в Христі, той створі́ння нове́, - стародавнє минуло, ото сталось нове́! |
|
18 Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служі́ння прими́рення, |
|
19 бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважа́вши на їхні провини, і поклав у нас слово прими́рення. |
|
20 Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом! |
|
21 Бо Того́, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою праведністю в Нім! |
2 CorinthiansChapter 5 |
|
1 FOR we know that if our earthly house were destroyed, we still have a building made by God, a house not made with hands, eternal in heaven. |
|
2 We also weary over this earthly house, earnestly longing to use our house which is in heaven. |
|
3 If not so, even when we are clothed, we will still be naked. |
|
4 While we are in this earthly house, we groan because of its weight: yet we are unwilling to leave it, but rather wish to add to it, so that death will be overcome by life. |
|
5 Now he who has prepared us for this very thing is God, who also has given to us the pledge of his Spirit. |
|
6 Therefore we know and are convinced, that so long as we dwell in the body, we are absent from our LORD. |
|
7 For we walk by faith, and not by sight. |
|
8 This is why we are confident, and anxious to be absent from the body, and to be present with our LORD. |
|
9 Wherefore we endeavor, that, whether present or absent, we may be pleasing to him. |
|
10 For we must all stand before the judgment seat of Christ; that every one may be rewarded according to that which he has done with his body, whether it be good or bad. |
|
11 Knowing therefore the fear of our LORD, we try in a persuasive way to win men; so we are very well understood by God; and I trust we are also understood by you. |
|
12 We are not boasting of ourselves to you, but we give you occasion to be proud of us, before those who glory as hypocrites but who are not sincere in heart. |
|
13 For if we go wrong, we answer to God, and if we go straight, it is for you. |
|
14 For the love of Christ compels us to reason thus, that if one died for all, then were all dead: |
|
15 And that he died for all, that those who live may not henceforth live for themselves, but for him who died and rose for them. |
|
16 And now from henceforth we do not know any one in the body: even though once we had known Christ in the body, we no longer know him now. |
|
17 Whoever from now on is a follower of Christ, is a new creation: old things have passed away; |
|
18 And all things have become new through God who has reconciled us to himself by Jesus Christ, and has given to us the ministry of reconciliation; |
|
19 For God was in Christ, who has reconciled the world with his majesty, not counting their sins against them; and has committed to us the word of reconciliation. |
|
20 Now then we are ambassadors for Christ, as though God did beseech you by us: we beseech you for Christ; be reconciled to God. |
|
21 For he who did not know sin, for your sakes he made him sin, that we may through him be made the righteousness of God. |
2-е до коринтянРозділ 5 |
2 CorinthiansChapter 5 |
|
1 |
1 FOR we know that if our earthly house were destroyed, we still have a building made by God, a house not made with hands, eternal in heaven. |
|
2 Тому́ то й зідхаємо, бажаючи приодягти́ся будівлею нашею, що з неба, |
2 We also weary over this earthly house, earnestly longing to use our house which is in heaven. |
|
3 коли б тільки й одя́гнені ми не знайшлися нагі́! |
3 If not so, even when we are clothed, we will still be naked. |
|
4 Бо ми, знахо́дячися в цьому наметі, зідхаємо під тягаре́м, бо не хочемо роздягти́ся, але одягти́ся, щоб смертне поже́рлось життям. |
4 While we are in this earthly house, we groan because of its weight: yet we are unwilling to leave it, but rather wish to add to it, so that death will be overcome by life. |
|
5 А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завда́ток Духа. |
5 Now he who has prepared us for this very thing is God, who also has given to us the pledge of his Spirit. |
|
6 Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому, |
6 Therefore we know and are convinced, that so long as we dwell in the body, we are absent from our LORD. |
|
7 бо хо́димо вірою, а не виді́нням, |
7 For we walk by faith, and not by sight. |
|
8 ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа. |
8 This is why we are confident, and anxious to be absent from the body, and to be present with our LORD. |
|
9 Тому́ ми й пильнуємо, - чи зостаємося в домі тіла, чи вихо́димо з дому, - бути Йому лю́бими. |
9 Wherefore we endeavor, that, whether present or absent, we may be pleasing to him. |
|
10 Бо мусимо всі ми з'явитися перед судо́вим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що́ в тілі робив він, - чи добре, чи лихе́. |
10 For we must all stand before the judgment seat of Christ; that every one may be rewarded according to that which he has done with his body, whether it be good or bad. |
|
11 Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні. |
11 Knowing therefore the fear of our LORD, we try in a persuasive way to win men; so we are very well understood by God; and I trust we are also understood by you. |
|
12 Бо не зно́ву себе ми дору́чуємо вам, але даємо вам привід хвали́тися нами, щоб мали ви що проти тих, що хва́ляться обличчям, а не серцем. |
12 We are not boasting of ourselves to you, but we give you occasion to be proud of us, before those who glory as hypocrites but who are not sincere in heart. |
|
13 Коли бо ми з розуму сходимо, - то Богові, коли ж при здоровому розумі, - то для вас. |
13 For if we go wrong, we answer to God, and if we go straight, it is for you. |
|
14 Бо Христова любов спону́кує нас, що ду́мають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли. |
14 For the love of Christ compels us to reason thus, that if one died for all, then were all dead: |
|
15 А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес. |
15 And that he died for all, that those who live may not henceforth live for themselves, but for him who died and rose for them. |
|
16 Через те відтепе́р ми ніко́го не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже! |
16 And now from henceforth we do not know any one in the body: even though once we had known Christ in the body, we no longer know him now. |
|
17 Тому́ то, коли хто в Христі, той створі́ння нове́, - стародавнє минуло, ото сталось нове́! |
17 Whoever from now on is a follower of Christ, is a new creation: old things have passed away; |
|
18 Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служі́ння прими́рення, |
18 And all things have become new through God who has reconciled us to himself by Jesus Christ, and has given to us the ministry of reconciliation; |
|
19 бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважа́вши на їхні провини, і поклав у нас слово прими́рення. |
19 For God was in Christ, who has reconciled the world with his majesty, not counting their sins against them; and has committed to us the word of reconciliation. |
|
20 Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом! |
20 Now then we are ambassadors for Christ, as though God did beseech you by us: we beseech you for Christ; be reconciled to God. |
|
21 Бо Того́, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою праведністю в Нім! |
21 For he who did not know sin, for your sakes he made him sin, that we may through him be made the righteousness of God. |